Зміст:
- Етіологія розвитку траншейної стопи
- Класифікація порушень, що виникають
- Діагностика "окопної хвороби"
- Як лікувати й профілактувати траншейну хворобу ніг?
Вислів "траншейна стопа" відомий нам ще з часів Першої світової війни, ще тоді цей стан почали помічати в солдатів, які перебували на фронті. Військові лікарі, які надавали медичну допомогу в окопах та на полі бою, усе частіше стикалися з випадками холодових травм, що супроводжувалися болями в ділянці стопи, онімінням, парестезіями. Систематичність схожих симптомів започаткувало медичний термін "траншейна стопа" – він являє собою специфічну форму холодової травми чи обмороження, яка розвивається внаслідок тривалої дії температури від 0 до 12 °C та високої вологості. Згодом фахівці з’ясували, що Trench foot також виникає в разі 12-годинного перебування у водному середовищі з температурою від 0 до 17 °C, найчастіше уражень зазнають нижні кінцівки, проте треба знати, що такого виду аномалії можуть виникнути на будь-якій частині тіла. Групою ризику розвитку мокрої гангрени ніг є військовослужбовці, геологи, моряки, туристи, тобто ті особи, які тривало можуть перебувати в умовах підвищеної вологості.
Етіологія розвитку траншейної стопи
Головними чинниками розвитку синдрому "окопної стопи" є:
- тривала дія вологого середовища на поверхню ступні;
- низька температура – від 0 градусів: на сьогодні відомо, що найчастіше ураження виникає від +2 до 10 °C;
- зниження рухової активності, що спричиняє погіршення кровопостачання та швидкий розвиток трофічних розладів.
Якщо коротко описати механізм розвитку траншейного синдрому, то можна сказати, що це певна послідовність процесів: усе починається зі спазму гладких міоцитів у судинній стінці, який веде до капіляроспазму, що надалі посилюється та поширюється на артеріоли й вени. Усе це спричиняє значне уповільнення кровотоку, гіперкоагуляцію та викликає мікротромбози. Усі ці патологічні зміни викликають порушення метаболізму прилеглих до судин тканин, порушують їх функціонування, викликають гіпоксію та посилюють уже наявні трофічні порушення.
Класифікація порушень, що виникають
| На сьогодні розрізняють такі форми розвитку синдрому окопної стопи: | |
| Легка | супроводжується дистальними набряками, онімінням, печінням, парестезіями та болем, що прогресує |
| Середня | характеризується появою пухирів із геморагічним і сукровичним вмістом |
| Тяжка | розвиваються важкі некротичні зміни, можливе приєднання інфекційних ускладнень, гангрени |
Головними клінічними ознаками "траншейної стопи" є двостороннє ураження ніг і поступовий розвиток симптомокомплексу, це відрізняє недугу від звичайного обмороження, що відразу супроводжується вираженою симптоматикою.
Далі розглянемо стадійність процесу та характерні риси кожної стадії:
- I стадія – хворого турбують зміни чутливості, парестезії (поколювання, "мурашки" під шкірою), оніміння, слабкість пальців і різкі раптові болі;
- II стадія – для неї характерне виражене почервоніння шкіри ступні, розвиток набряків із поширенням на гомілки та стегно;
- III стадія – розпочинається формування пухирців із геморагічним вмістом, що локалізується на нижній поверхні стопи та пальців. Розкриття пухирців супроводжується розвитком некротичних процесів ран, що погано заживають;
- IV стадія – розвивається важкі незворотні некротичні зміни тканин, що переходять у вологу гангрену та поширену флегмону.
Як правило, перші дві стадії легко піддаються лікуванню, їх вважають зворотними, бо для них притаманні лише хронічні різкі реакції на холод та оніміння певних ділянок стопи.
Після двох останніх стадій у хворих розвиваються хронічні трофічні порушення тканин, що викликають втрату чутливості, раптові болі, розвиток синдрому Рейно. Крім цього, у разі некрозу та приєднання інфекційних ускладнень можлива ампутація кінцівок у межах здорових тканин і, як наслідок, інвалідність. Волога гангрена може викликати розвиток сепсису, який важко лікувати, має високий показник летальності.
Діагностика "окопної хвороби"
Установити діагноз цієї недуги може лікар-комбустіолог, спираючись на симптомокомплекс і умови виникнення. Фахівець враховує наявні скарги постраждалого, анамнез захворювання та результат фізикального обстеження. Диференційну діагностику переважно потрібно проводити з діабетичною стопою, облітерувальним ендартеріїтом та атеросклерозом судин.
Як лікувати й профілактувати траншейну хворобу ніг?
Лікування траншейного синдрому багатоступеневе, його треба здійснювати в умовах спеціалізованого стаціонару. У разі незначних змін до консервативної терапії входить:
- повне знерухомлення кінцівок, щоб надалі запобігти вторинній травматизації та приєднання інфекції;
- застосування анестетиків для усунення больових відчуттів, розслаблення судинної стінки;
- використання антикоагулянтів, дію яких спрямовано на профілактику утворення тромбів, спазмолітичних препаратів та антибактеріальних засобів;
- фізіотерапевтичні засоби, що покращують мікроциркуляцію та активізують обмінні процеси в уражених тканинах.
У разі складних форм доцільно використовувати хірургічні методи лікування, які полягають у розкритті пухирців, висіченні некротичних мас, а в крайніх випадках – ампутації кінцівок.
Як профілактувати? Головне правило профілактики мокрої гангрени – це уникати тривалого перебування в холодних і вологих умовах. Особам із групи ризику необхідно взувати вологонепроникне взуття та вдягати одяг із функцією термозахисту, регулярно змінювати шкарпетки, а також максимально просушувати ноги. Також необхідно облаштувати теплі приміщення для того, щоб була можливість зігрітися й висушити мокрий одяг.
І ще одне важливе правило – залишайтесь активними, адже рух оптимізує кровопостачання та запобігає раннім трофічним порушенням.
Дотримання цих рекомендацій – запорука здоров’я ваших ніг!
